Глобальний розвиток інфекційних захворювань давав про себе знати від часів Середньовіччя, зі зростанням темпів пересування між країнами. Так, до Європи з Азії торговці й мандрівники завозять віспу, чуму, холеру, гепатит, грип. А після відкриття Америки європейці знайомляться з "жовтою лихоманкою", в свою чергу, "нагороджуючи" індіанців віспою.
Дані з Англії XVI століття показують, що до 30% всіх тодішніх дітей померли у віці до 15 років, ймовірно від дизентерії, скарлатини, коклюшу, грипу, пневмонії та віспи. З пошуків захисту від віспи, жертвами якої щорічно були понад 1,5 млн людей, власне й розпочинається історія вакцинації.
Вакцина від віспи була розроблена у 1796 році британським лікарем Едвардом Дженнером і була вдало випробувана на восьмирічному хлопчикові.